Пори року (продовження)

Де закладали на кригу вибухівку, вище залізничного мосту, стояло військове оточення. І ми з хлопцями, якби й доперлись до того місця за пару годин, то все одно нас би звідтіля потурили. А може й у міліцію б затягли.

          Отож ми з хлопцями приходили якраз туди, де зараз пішохідний міст на пляж веде.

          Тоді там кінчались гранітна стіна набережної. А далі йшов схил Дніпра. По всьому схилу від урізу води стричали здоровенні кілки. А між ними заплетені лози. Ті ячеї, які утворились, заповнили камінням. Це щоб берег не промивало. Бо течія тоді добра била в правий берег. Коли сходила крига і опадала весняна повіть, ті кілки під теплим київським сонцем починали проростати вербовими і тополиними пагонами. Більше, звичайно, вербовими. І вже під кінець літа там буяли справжні зарості верболозу. Ті загатки по берегу з кожним роком нарощували. І десь до початку 60 років вони дійшли до самісіньких опор зруйнованого мосту. Це там, де зараз міст Метро. Але то було через роки …
далі буде

Пори року (продовження)

І от у тому місці, де кінчалась гранітна стіна, збирались компанії хлопчиків. Хто був з Петрівки, тільки не з сучасної, де головний книжковий торжок, а з вулиці, паралельної Смирнова-Ласточкіна (Вознесенського узвозу). Ще, крім нас, були хлопці з Киянівки та із Сінного. Хлопці приходили навіть з «остями». Як вони їх робили? Брали десь поцуплені в їдальні алюмінієві виделки. Заточували вістря напильником. Дехто примудрявся й насічки поробити щоб риба не спадала. Прикручували ті «ості» до дерев’яних держаків мідним дротом. Бо скотчу тоді ще й у вісні ніхто не бачив. Під час вибухів пропадало багато риби. Тим пак, що там, над мостом були рибні міста. Взимку там на кармаки добре ловились здорові темно плямисті мині.

          Велику рибу, а траплялось випливали на гору і здоровенні соми і сазани, забирали сапери і охоронці мосту.

          А сюди, до нас, серед тієї криги подрібненої, допливала різна дрібнота.

          Я цього не бачив, але мій шкільний товариш Женя Дружкевич розповідав. Коли вони одного дня (а кригоплав продовжувався кілька днів) пішли з дворовими хлопцями на те саме місце, то один дядько вислідив серед тієї крижаної каші доброго сома. І витяг його якось на берег. Не менше метра сом, а може й більше.
далі буде