Пори року (продовження)

[yurlogvyn]

Де закладали на кригу вибухівку, вище залізничного мосту, стояло військове оточення. І ми з хлопцями, якби й доперлись до того місця за пару годин, то все одно нас би звідтіля потурили. А може й у міліцію б затягли.

          Отож ми з хлопцями приходили якраз туди, де зараз пішохідний міст на пляж веде.

          Тоді там кінчались гранітна стіна набережної. А далі йшов схил Дніпра. По всьому схилу від урізу води стричали здоровенні кілки. А між ними заплетені лози. Ті ячеї, які утворились, заповнили камінням. Це щоб берег не промивало. Бо течія тоді добра била в правий берег. Коли сходила крига і опадала весняна повіть, ті кілки під теплим київським сонцем починали проростати вербовими і тополиними пагонами. Більше, звичайно, вербовими. І вже під кінець літа там буяли справжні зарості верболозу. Ті загатки по берегу з кожним роком нарощували. І десь до початку 60 років вони дійшли до самісіньких опор зруйнованого мосту. Це там, де зараз міст Метро. Але то було через роки …
далі буде