Птахи (продовження)

[yurlogvyn]

Про коноплі ще трохи. Тоді бідні люди та й наша родина, теж ніяк не заможна, робили з конопляного насіння урду. Для цього в неполивну макітру насипати конопляне зерня, заливали окропом і починали розтирати кописткою або качалкою. Тільки, щоб копистка із твердого дерева – чи з груші, чи з акації, чи з дуба. І до того стану розтирати зернята, щоб вони перетворились на сметано подібне «молочко». Якщо «молочко» підігріти і добре з «молочка» випарувати воду, то вийде пахуча і смачна паста – вурда. Нею можна начиняти и пиріжки, а краще вареники.

Моя бабуся, мамина мама, Мінна Павлівна походила з Прибалтики. То вона простіше вчиняла з конопляним насінням. Підсмажувала його у каструлі, запхавши у витоплену грубку. А тоді на старовинній, ще дореволюційний, м’ясорубці, промелював те насіння разів два, чи й три. І виходила темно-сіра, запашна й масна паста, що ледь хрустіла на зубах. Бабуся із конопляної пасти і сірого хліба-«кирпичика» робила бутерброди і давала їх нам з батьком. Коли ми мандрували кудись на етюди чи до Лаври, чи у Виду бичі, чи до Голосіївських ставків.

Далі буде