![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
yurlogvynА перед війною батько вигравав різні архітектурні конкурси. Одна премія в нього потягла на 3 000 карбованців. Як на той час, шалені гроші!
Казала одна з моїх бабусь, баба Марійка Березняк, що в ті роки телиця на ярмарку в Косівці коштувала 50 карбованців.
Можете уявити, які то були гроші для молодого фахівця. А він майже всю премію витратив на книжки.
До речі, на Сінному базарі продавали й купували не лише харч. Отам, де зараз ріг вулиці Ярославів вал і Воровського (справжня назва Бульварно-Кудрявська) там на хіднику, де на ганчірках, де на газетах, а де й просто на асфальті, лежали речі. І голки для патефону, і голки до машини швейної, і голки звичайні для кравецького діла, йоршики для примусів, гніт для керогазу, кохінорівські олівці – прості і кольорові, пеліканівські акварельні фарби ... Можна було там і фотоапарат собі підшукати. Один такий трофейний апарат батько там і купив. І свою книгу з автографом. Ту, що в Харкові за преміальні гроші придбав. Вона через роки війни помандрувала до Києва і лягла на брудну газету на хідник вулиці Воровського. Здається, щось із трактатів про архітектуру доби Ренесансу.
І це там батько купив для мене дуже гарну, хоча й добряче пошарпану, книгу «Горбоконик». Прекрасний, просто дивовижний переклад Максима Рильського. Така мова перекладу українська, що читається не з меншою насолодою, ніж геніальний твір Єршова. Єдиний твір Єршова. І, до речі, він свого «Горбоконика» написав, коли йому було 19 юнацьких років... Я, буває, і зараз заглядаю до рильського «Горбоконика». Заради мови, і щоб і пам’ять освіжити. Тим пак книжка з автографом самого Максима Тадейовича...
далі буде
Казала одна з моїх бабусь, баба Марійка Березняк, що в ті роки телиця на ярмарку в Косівці коштувала 50 карбованців.
Можете уявити, які то були гроші для молодого фахівця. А він майже всю премію витратив на книжки.
До речі, на Сінному базарі продавали й купували не лише харч. Отам, де зараз ріг вулиці Ярославів вал і Воровського (справжня назва Бульварно-Кудрявська) там на хіднику, де на ганчірках, де на газетах, а де й просто на асфальті, лежали речі. І голки для патефону, і голки до машини швейної, і голки звичайні для кравецького діла, йоршики для примусів, гніт для керогазу, кохінорівські олівці – прості і кольорові, пеліканівські акварельні фарби ... Можна було там і фотоапарат собі підшукати. Один такий трофейний апарат батько там і купив. І свою книгу з автографом. Ту, що в Харкові за преміальні гроші придбав. Вона через роки війни помандрувала до Києва і лягла на брудну газету на хідник вулиці Воровського. Здається, щось із трактатів про архітектуру доби Ренесансу.
І це там батько купив для мене дуже гарну, хоча й добряче пошарпану, книгу «Горбоконик». Прекрасний, просто дивовижний переклад Максима Рильського. Така мова перекладу українська, що читається не з меншою насолодою, ніж геніальний твір Єршова. Єдиний твір Єршова. І, до речі, він свого «Горбоконика» написав, коли йому було 19 юнацьких років... Я, буває, і зараз заглядаю до рильського «Горбоконика». Заради мови, і щоб і пам’ять освіжити. Тим пак книжка з автографом самого Максима Тадейовича...
далі буде
