Мокрі фото (продовження)

[yurlogvyn]

Для друку фотографії, спочатку контактного, батько змайстрував дивний прилад із деревних брусочків, картону, фанери, скла і електричної лампи всередині споруди. Таким же чином, тільки меншого розміру, зробив ліхтар із червоним невеликим, як записник, склом. Де він його дістав не знаю. Певно, що в когось у фотолабораторії Академії чи Діпросільбуду, який тоді знаходився на подвір’ї Софійського заповідника.
І проявляти і друкувати батько починав тільки тоді, коли ми лягали спати. І коли він закінчував свою справу мені не відомо. Бо від примарного і неприємного червоного світла фотоліхтаря я міцно заплющував очі і якось непомітно засинав. Але й крізь сон я чув, як батько рипав дверима, як у коридорі з напругою била вода у залізну дзвінку раковину. Там батько у крижаній воді промивав, прополіскував свіжі фотовідбитки. А от для проявки плівки певного ґатунку потрібно мати розчин відповідної температури. Тоді доводилось гріти на керогазі чайник і зміщувати окріп із крижаною водою із крану.

далі буде