Мокрі фото (продовження)

[yurlogvyn]

Ось чим батько вирізнявся до останніх днів свого життя – він завжди цікавився новим, намагався опанувати нове. І якщо він не знав з чого почати, чи як почати, то він ніколи не стидався звернутись до фахівця, чи просто, тямучої людини. І спитати, дізнатись – а як оце та оце робиться? І першим, до кого звернувся батько у фотоділі був дядя Вані Косаревський. Бо з усіх тих архітекторів, які тоді працювали в Академії, він єдиний, хто добре володів фотокамерою. От мій батько і пішов у нього вчитись. До речі, в тому архітектурному колі все робилося того часу дуже просто: «Ти цікавишся, ти хочеш? То давай – вчись у мене!» Все будувалось на справді дружніх стосунках, без ґешефтів і розрахунків.
Отож, батько дуже активно взявся до діла. Перш за все треба було мати свій фотоапарат. І він його купив на Сінному базарі, зразу за рогом на Воровського (справжня назва: Бульварно-Кудрявська). На хідниках, попід стінами кількох старосвітських будинків лежав і стояв товар. На хіднику дуже органічно поєднувались залишки довоєнного побуту, дореволюційні різні дрібниці і трофейні скарби добуті рядовими визволителями Європи.

далі буде