Птахи (продовження)

[yurlogvyn]

У червні з тих тополь спадав білий пух. І застилав щедро, ніби снігом, все навколо. Від тополиного пуху свербіло в носі і чесались щоки. А ми забавлялись тим, що підпалювали пух на хіднику. І вогонь жовтою змійкою мчав від дерева до дерева. Звичайно ж, за такі розваги нас сварили, а то й намагалися схопити. Та ми прудко тікали. Тим пак, що всі двори були прохідні. Тільки треба було добре знати ті серпантини між флігелями, сараями та вбиральнями. Про гаражі приватні кияни тоді ще не знали і снили.

Будиночки старенькі та низенькі кінчались високим цегляним будинком. Якийсь неприємний будинок. Може тому, що я почув розповідь про голод і той будинок. З вулиць збирали сільських голодних дітей і звозили до того цегляного будинку. І якщо вони доживали до ранку, їх відправляли до дитбудинків.

Тепер будинок добре відремонтували і декорували. І там поселився якийсь банк. Щн для мене той цегляний будинок був прикметний тим, що там жив мій однокласник Славко. Хлопчик просто з дівочим обличчям. Особливо таку схожість надавала йому довгі пухнасті вії. Батько його служив у пожежній частині. І носив синій кашкет із червоним околишем. За постійну брехню і двійки, з яких Славко не вилазив, пожежний батько періщив його армійським ременем. Якщо часом заступалась Славкова мати, то діставалось і їй. Про це вона жалілась моїй матері. А ще Славкова мати десь діставала якісь книжки 20-х років. З оповіданнями про різні любовні пригоди, які б сьогодні можна назвати еротикою.
далі буде