Будинок з крилатими чортами (продовження)

[yurlogvyn]

Кілька років тому зайшов я на своє колишнє подвір’я. Тепер і з цього боку цегляного муру росте добре горіхове дерево. І гарні на ньому горіхи дозріли. Ось-ось шкарлупа на них мала луснути. Але не було на всьому довжелезному подвір’ї жодного хлопчика, жодної дівчинки, які хотіли б поласувати тими горіхами. А посадив горіхове дерево мій сусід по дитячих роках – Юра Волненко. Він і зараз живе в тій самій квартирі, що й у 1946 році, коли ми посилились під ним у підвалі.