Будинок з крилатими чортами (продовження)

[yurlogvyn]

А який був макетник! Він зробив макет-реставрацію Софії Київської так, як вона могла виглядати та момент завершення її будівництва. І зараз цей макет стоїть у Софійському соборі. І ще про свідомість, як українця і архітектора, номенклатурника і придворного  архітектора Володимира Гнатовича Заболотного. За його вказівкою незрівняний майстер Юхим Максимович Даниленко створив макет знищених: Михайлівського Золотоверхого собору, Успенського собору в Лаврі. І також Києво-Могилянської Академії, яка на той час аж ніяк не існувала в нормальному вигляді. І на додаток до всього – Юхим Максимович створив макет палацу останнього гетьмана України Кирила Розумовського у Батурині. І все - в ті цікаві часи ...

Підійшов я до будиночку, ну просто іграшкового. А там же мешкали вчотирьох – Юхим Максимович, Антоніна Сергіївна та дві їхні доньки – Ляля і Таня, дівчатка приблизно мого віку.

Я коли підійшов зараз до будиночку, то вжахнувся, не перебільшую! До стріхи, якщо так можна висловитись про дах, то я ледь не діставав головою. Зазирнув у віконце, яке скоріше нагадувало кватирку.

Кімнатка порожня, може метрів три на чотири. Може й менше. А стеля низька, віконця, я ж кажу, маленькі, немов кватирки. І от в такім коробі вони жили. Ті віконечка визирали в Митрополичий сад. Коли сад цей зацвітав, то наче пінився біло-рожевим цвітом. Як же повівав вітерець із півдня, то аромат яблуневого цвіту накочувався хвилями з-за високої цегляної стіни в наше подвір’я. Проте, це тривало не довго – кілька днів. І пелюстки щільним біло-рожевим запиналом лягали на перекопану землю саду. І зразу починала наливатись зав’язь. Наче дуже поволі – коли дивишся – а починають віття схилятись, вгинатись під щедрими наливними плодами. Там, у кутку, де стояли вулики, росли волоські горіхи.
далі буде