yurlogvyn

А ти хіба не татарин? Тітонька Джевер казала, що ти теж із татар…
Татарин. Із Сімферополя. Батьків не було, і я жив серед росіян. А потім таке життя було, що навчився всяку скотину забивати.
Як то?
Та дуже просто. Коли прийшли німці в Крим, мені було шістнадцять. Лишився без усього. А тут агітують їхати на роботу до Німеччини.
Записався і поїхав. Та перші халепи почались вже в Німеччині на медкомісії. Я же, як і всякий татарин, обрізаний. Почали допитуватись, чи не кримчак я, чи не ховаюсь тут у Німеччині. Потрапив у гестапо. Ну й почав згадувати і називати наших сімферопольських відомих татар. Тоді гестапо покликало одного з татарського легіону. Він мене про все про мене випитував і докладно перекладав німцям. Якось мені вдалося і його, і німців переконати, що я таки татарин, а не кримчак.
З того пункту направили мене на біржу. А там приїздили від заводів і бауери. Взяв мене один бауер коло корів і свиней ходити…
…Далі в мене був листок із малюнком на одному боці, а на другому досить детальний запис про його службу в бауера. Той листок кудись подівся, і я ніяк не спромігся його відтворити. Коротко скажу:

Сеферові довелось там робити все, що робить робітник на сільській фермі. Якось господар до нього в’ївся. Сефер не стерпів - відповів. Бауер побив його. Сефер утік і ховався…

Далі в мене йшли всі нотатки без великих пропусків і спромігся записати все, що почув.
- Тоді я зовсім без нічого лишився. Ну, думаю, пропаду. І вирішив повернутись до багера. Ну, звичайно, зразу не пішов, а пішов уночі. Бо як я тікав, з мене зірвали торбу з припасами, коли через паркан перелазив.

Дочекався я ночі і потихеньку через поле до будівель. Я же не знав, що там один на полі сидів. Що він там робив? Ну що йому було там потрібно уночі?!

Як дістав собі їжі, то виліз на горище. При мені були ще сигарети і сірники. Але я їх долі лишив, у ямці сховав. Бо якби знайшли в мене сірники, то могли б і повісити. Ніби я збирався підпалити бауера!

далі буде