yurlogvyn

Але, щоб не відставати від мене, він схопив хом’яка, і ми вислизнули з хліву в кукурудзу. І погнали вниз на леваду ...

Короче кажучи, оскільки грали «до косточкі», програв я свого краденого долара. Більше я в той двір грати не ходив. А якщо приставав до гравців, то питав, чи грають вони просто чи «до косточкі».
Грали ще в «пувички». Де треба було «пувиці» (тобто ґудзики) загнати щелбанами в ямку. Ну, на асфальті в «пувиці» не зіграєш ...
Грали ж, звичайно у квача, у піжмурки, з маленьким м’ячем у «штандер».
Лазили по руїнах, витягали звідтіля арматуру. Розклепували її, приладнували до руків’я мідним дротом пласкі консервні бляшанки – і виходили наче справжні шпаги з гардами. Тими шпагами відчайдушно фехтували. Бо скрізь по кінотеатрах ішли всякі «Королівські пірати», «Залізна маска», «Три мушкетери». Наслідки, як самі розумієте, при фехтуванні заточеними залізними прутами, часто бували вельми сумні.
Перед початком тих усіх фільмів ішли титри: «Этот фильм взят в качестве трофея Советской Армией». Мене страшенно дивувало і, водночас, бентежило те, що фільми трофейні (значить, німецькі), а там все йдеться про англійців, американців, французів, індіанців ...

далі буде