гречана галушка (продовження)

- Разравняйте хорошенько. И поедете со мной на станцию.
Одна з захарчованих дівчаток спитала.
- А чому ми поїдемо?
- А что я, по вашему, буду разгружать машину?! Все взяли совки и поехали!
Тут я, хоч було дуже ніяково, набрався сміливості і спитав:
- Дядя, можно ми тоже поедем с вами?
- Смотри, малец, ты и говорить можешь нормально. А чего же, залазьте в кузов з девками.
Ми з Миколою Вовком, наче мавпи, видерилсь на машину.
Миколі тіткі Насті не пощастило. Його саме тоді дуже сердито покликала мати. Одна дівчина, та, яка говорила водієві про наші яблучка, поїхала в кабіні.
Інші, на зерні, у кузові.
Могутній мотор заревів, машина зразу рвонула з місця. І миттю опинилась на полинному вигоні з випаленою спекою травою і срібними заростями низького полину-євшану. Піднімались довгим некрутим схилом все на схід та на схід. Якби ми їхали навпростець до станції, то були б там швидко.
Та нам довелось попетляти степовими шляхами, поки ми виїхали на самий верх довгого-довгого й похилого груду!
У кузові ми з Миколою лежали на зерні біля самого заднього борту. Наші босі ноги приємно грузли в прохолодній пшениці. А дівчата розляглися під самою кабіною. Чи вони зазирали в заднє віконце кабіни, не пам’ятаю. Щось вони казились, хихотіли, сміялись, лоскотали і одна одну за цицьки лапами, добре, як і зараз бачу. Помітивши те моє зацікавлення цим дівочим камешинням, Микола шарпонув мене за рукав і просичав:
- Не дивись... Не годиться...
Чого воно не годиться, я не зрозумів, але послухав товариша і обернувся назад. І так було цікаво дивитись, як все вихоплюється з-за твоєї спини і швидко відбігає назад. І вохриста курява з-під колес могутньої машини, сіро-зелені ряди бурякового бадилля, стіна високих зелених соняшників, які вже місцями відкрились своїми золотими осяйними німбами.
Коли камешіння, регіт і галас за моєю спиною припинились, я підвівся, тримаючись за високі рейки лівого борту.

далі буде