Мокрі фото (продовження)

Ті малюнки-сепії були виконані Шевченком під час експедиції на Аральське море, коли воно ще було морем. Бо сьогодні від моря Аральського лишилось кілька водоймищ із пресолоною мертвою водою і їдучим намулом. Як тут не згадати, що великі поети, я вже кажу про геніїв, дивно вміють на цілі епохи вперед передбачити сумні і страшні події. От хоча б кілька рядочків із «Песни Гамаюна» Миколи Клюєва.
«К нам вести горькие пришли
Что зыбь Арала в мертвой тине.
Что редки аисты на Украине
Моздокские не звонки ковыли
И в светлой Саровской пустыне
Скрипят подземные рули!
.................................................................................
Нам вести душу обожгли
Что больше нет родной земли
Что зыбь Арала в мертвой тине
Замолк Грицько на Украине
И Север-Лебядь ледяной –
Истек бездумною волной,
Оповещая корабли,
Что больше нет родной земли!»
Це з тих віршів, які не були опубліковані за життя поета. А стали лише речовим доказом до його, спочатку «ссильної», а далі й розстрільної, справи. Початок 30-тих років, а внутрішній зір Клюєва вже бачить «зыбь Арала в мертвой тине...»

далі буде

Мокрі фото (продовження)

Запас вільхових коричневих чорнил, чи фарби, як кому бажається, практично був необмежений. І батько і дядя Ваня Косаревський робили саморобною «сепією» і малюнки архітектурні і ландшафтні одноколірні перспективи. Пам’ятаю дуже прозорі, ліричні краєвиди Софіївки виконані дядею Ванею в тій техніці. Не знаю, чи лишились вони десь у його нащадків, чи може лежать в архівах Академії Архітектури? До мене доходили погані чутки, що з тими архівами вчинили так само, як і зі старою архітектурою Києва ...
Ще вони удвох, батько і Косаревський, займались фотографією.
Причиною для того стали одні невдалі фотозйомки. У 1946 мій батько, як аспірант Академії Архітектури, поїхав на Волинь. І почав там досліджувати, вивчати знаменитий середньовічний монастир у Зимно. Робив обміри, замальовував, навіть зняв воскові відбитки із клейм старовинних монастирських дзвонів. Потім тьотя Надя допомогла по них зробити гіпсові відбитки. І в батька збереглись ті рельєфні композиції із старовинних дзвонів.
Отут певна прогалина. Не можу сказати, чи там, у Зимно, батько брав у когось фотоапарат і сам фотографував. Чи хтось на батькове прохання сфотографував архітектуру монастиря, а тоді віддав йому плівки. Знаю тільки в Зимно у батька ще не було фотокамери. З величезним зусиллям один старий фотограф зробив з тих плівок відбитки. Але при всьому його зусиллі ті фото не могли піти в роботу. І тоді батько сам узявся за фотографію.

далі буде