Склярі (продовження)

[yurlogvyn]

Отож, я повертаюсь до того, на що і чому забились склярі. Забилися про розріз пляшки по спіралі. Оце вже був екстраклас! Бралася півлітрова пляшка. Чомусь, а я це добре пам’ятаю, кожного разу була пляшка зеленого скла. Не знаю. Може ті зелені пляшки були рівномірно вилиті, а потім краще інших загартовані. Бо коли якусь річ скляну чи то видувають, чи то штампують, то після прийняття потрібної форми річ вичахає, далі її знову розпікають при певній температурі і загартовують. Тому, якщо не гартувати скляний виріб, то він при ударі може розсипатись на друзки. І от, добре загартовану пляшку треба було розрізати по спіралі. І тут я не пам’ятаю, а вигадувати не хочеться, чи треба було вести алмазом від горла до дінця чи від дінця до горла пляшки.

Обертаючи ту пляшку треба було із силою, притискаючи алмаз, провести його по спіралі. Треба було точно вгадати крок спіралі, щоб відстань між надрізками була десь біля сантиметра. Але не більше. Далі простукати мосянжовою голівкою “алмаза” по всій лінії нарізу. Потім взяти за горло і за дінце і обережно, але сильно потягти. І якщо скляр справді володів своїм алмазом, то якось із тихим тріском і дзвоном, пляшка ледь-ледь, а розтягалась на скляну спіраль.