Мокрі фото (продовження)

[yurlogvyn]

У Калечиця не одне покоління всяких там і народних і заслужених та просто членів спілки робили свої фоторепродукції. І завжди з тими лівими заробітками, чи приробітками, все було добре – все встигав – і план для Академії і для себе в гаманець. Та одного разу трапився незвичайний випадок. Точно у 1949 році. Бо в грудні вся країна Рад мала відсвяткувати сталінській день народження. Ще із зими 48-49 років почалась гарячкова підготовка до великого дійства.
В Академії, зокрема Степан Андрійович Кириченко, наприклад, з дружиною Надією Клейн, робили мозаїчний портрет товарища Сталіна. Інші живописці в академічній майстерні теж щось робили. Існувала і керамічна майстерня при Академії Архітектури. То вони там ліпили якісь вази і макітри декоративно-монументальні. І розмальовували їх у дусі малоросєйському з визеруночками-квіточками та портретами Батька Сталіна.
А от Калечицю замовили - тільки брехати не буду, бо не знаю, хто міг стільки замовити - фотопортрети Генія всіх часів і народів. Чому саме, не пам’ятаю, батько взяв мене із собою до Академії. Певно, що було весною, але ранньою, бо ходив я ще в пальто, перешитого із батькової шинелі.

далі буде