yurlogvyn

Командний склад армії-визволительниці на хідник свої трофеї не викладав. Для цього були комісійні магазини. Особливо розкішний магазин знаходився навпроти і навкіс від цирку «Шапіто» на розі Саксаганського і Червоноармійської. Чогось мені пригадується там здоровенне кругле дзеркало, може метр у діаметрі, в оправі з карельської берези. І стояло воно на нічному столику теж із карельської берези. Коричневе, лискуче все зіткане із мерехтливих світлих і темних смужок деревного візерунку. Було там і біле боа з писцевого хутра і величезне віяло з білого страусового пір’я ...
На розі Ворошилова (Ярославів вал) і Воровського (Бульварно-Кудрявська) просто на газеті, на хіднику долі лежало кілька фотокамер різної стадії побитості. Всі трофейні. «Найновішу» з них і вибрав собі батько.
Вони удвох із Косаревським якось відрехтували її. І стала камера придатна до діла.
Знімав батько на широку плівку. А проявляв плівку у чорнім пластмасовім бачку. Але щоб проявити плівку, її заправляв у повній темряві в такий пристрій – «катушку». Хоч батько робив все дуже гарливо, але повна темрява утруднювала точність рухів. І дуже часто, на початку, плівка або надривалась із краю, або заламувалась. «Катушку» батько вставляв у бачок, заливав туди проявник і так починалась проявка. Далі розчин фіксажу, промивка протічною водою. Кран один у коридорі на три квартири. І вода в крані холоднюча. Як починаєш мити руки, то поки скінчиш, зашпори в пучки заходять. А батько годинами бовтався в тих своїх бачках і ванночках.

далі буде