СЕФЕР-НАМЕ

[yurlogvyn]

Із Сефером я познайомився в одних добрих людей, у яких жив одного спекотного літа. Сидів я в альтанці, оповитій виноградними лозами, і малював гроно чорного винограду. Сефер теж займався ділом – лагодив електричну праску. Розіклав на круглому столі всякі свої інструменти, колупався з дротами. Погода вже від рання спекотна. Але в круглій альтанці в затінку благодать. Та ще й з найближчих акацій безперервно дзюрчить срібна пісня цикади. Так би слухав і слухав.
Так все починає перекривати вищання поросяти. Десь за кущами в кінці саду. Моєму сусідові теж не подобається цей ґвалт. Полишає розібрану праску і підводиться з-за столу.
- Що там таке?
- Е… Вичищує порося. Піду допоможу йому.
Коли Сефер зникає за кущами, поросяче верещання ще розриває повітря. Але за якусь мить стихає. Потім і воно вщухає.
Мій сусід повертається. Руки в нього замазані йодом і кров’ю. Ретельно миє під умивальником.
- Що, він без допомоги не міг впоратись?! Він же хірург швидкої допомоги!
- Не має досвіду зі свинями. Це не татарська худоба.

далі буде